Основні ознаки та шляхи лікування вольєрного кашлю у собак

Опис

Вольєрний кашель у науковій термінології відомий як інфекційний трахеобронхіт. Але найчастіше його називають собачим грипом. У ветеринарних колах для інфекції може використовуватися ще одна назва – аденовіроз. При цьому захворюванні запалюються верхні дихальні шляхи, уражені вірусом парагрипу (рідше аденовірусу або мікоплазми).

Здорові та міцні собаки переносять патологію досить легко, і нерідкі випадки самостійного одужання. Але для цуценят, молодняку ​​та ослаблених собак наслідком хвороби може бути бронхопневмонія або хронічний бронхіт. Цю інфекцію називають «вольєрним кашлем» тому, що в місцях масового проживання собак вона поширюється дуже швидко, вражаючи всіх особин без винятку. У закритих просторах хвороботворні організми розповсюджуються за кілька днів.

Підхопити інфекцію можна не тільки в закритих приміщеннях (вольєр, клініка, виставковий центр), а й за допомогою нетривалого випадкового контакту з хворою твариною. Передається вірус від хворої тварини: мікроби можуть транспортуватися разом із частинками пилу або в непомітних оку мікроскопічних повітряних бульбашках. Собаки з сильним імунітетом можуть легко перенести вплив бактерій і набути стійкості до інфекції.

Відео «Вольєрний кашель у собак»

У цьому відео ветеринар розповість, про ознаки вольєрного кашлю у собак та методи його лікування.

Причини виникнення

Виникнення вольєрного грипу у собак може бути спровоковано цілою групою вірусів: парагрипу, собачого аденовірусу (2 типи) або чумки. Іноді комбінації вірусів та бактерій можуть бути дуже складними. Є невелика ймовірність, що у комбінаціях може брати участь і вірус герпесу. Але поки що це припущення не підтверджено клінічними дослідженнями.

У молодих собак та цуценят основним збудником інфекційного кашлю вважають бактерію Бордетеллу Бронхісетіку. Але найчастіше в комплексі з нею беруть участь псевдомонади, патогенні штами кишкової палички та палички Фрідлендера. Але самостійно спровокувати кашель вони не можуть – вони є вторинними агентами та приєднуються до первинної вірусної інфекції.

При супутніх, що сприяють поширенню вірусу умовах перебіг хвороби посилюється. Тому потрібно ретельно стежити за відсутністю різких температурних перепадів та протягів у приміщенні, гарною вентиляцією та рівнем вологості.

Ознаки та прояви

Крім головного яскраво вираженого симптому - сухого пароксизмального кашлю (часто супроводжується нападами блювоти), при захворюванні спостерігаються такі ознаки.

Втрата апетиту та млявість

Відсутність апетиту, апатія, зниження будь-якої активної діяльності. Собака практично перестає вживати їжу, не приваблюють її навіть улюблені ласощі. Вихованець перестає цікавитися навколишнім середовищем, мало рухається, не грає.

Відкашлювання

Напади сильного кашлю та проміжні відкашливання на відміну від звичайного кашлю швидко не проходять. Гортань запалена та роздратована. Сильні поштовхоподібні напади виникають при найменшому дотику до неї. Також вольєрний кашель частішає або посилюється після їжі, пиття, рухів.

Підвищення температури

Одна з головних ознак інфекційного вольєрного кашлю – висока температура. Температура тіла собаки тримається на високому рівні протягом кількох днів та не падає. Це свідчить про боротьбу імунітету з вірусом.

Більш міцний здоровий організм краще чинить опір інфекції. Проте трапляються випадки, коли температура піднімається незначно або відсутня зовсім.

Виділення з носа та очей

Рясні серозні виділення з`являються не тільки з носа (нежить), але і з очей. Слизові оболонки роздратовані і запалені.

Збільшення лімфовузлів

Лімфатична система, що виконує роль своєрідного фільтра, однією з перших реагує на подразники (сторонні організми). Тому при розвитку вольєрного кашлю лімфатичні вузли суттєво збільшуються. При дотику до них у тварини можуть виникати болючі відчуття.

Порушення у роботі кишечника

Однією з перших реакцій на проникнення інфекції в організм є збій у роботі травної системи. Крім блювоти, що супроводжує напади кашлю, може бути діарея та неперетравлення їжі.

Діагностика та лікування вихованця

Так як подібна симптоматика може бути при паразитарної патології або після інтубації трахеї, для визначення захворювання знадобиться додаткова діагностика. Лабораторні дослідження повинні включати розгорнутий аналіз крові, включаючи біохімію, та сечі. Також необхідно зробити рентген або ультразвукове дослідження грудної клітки.

Лікування має починатися з ізоляції хворого собаки та створення їй комфортних умов для одужання: тепле та сухе приміщення з гарною вентиляцією та оптимальним рівнем вологості, відсутність подразників та стресових ситуацій. Сильні напади кашлю можна усунути ін`єкціями гідрокодону або буторфанолу, не зловживаючи ними. Якщо вторинної інфекції немає, підключати антибіотики не рекомендується.

Застосовувати антибактеріальні засоби слід лише за рекомендацією лікаря, за відсутності індивідуальних протипоказань. Крім того, будь-які антибактеріальні препарати (навіть ін`єкції) потрапляють до місця запалення в нікчемних дозах. Тому краще використовувати канаміцин сульфат або розчин гентаміцину сульфату в аерозольному вигляді (інгаляція). Але перед інгаляцією вихованцю потрібно ввести бронхорозширювальний препарат.

За призначенням спеціаліста, за винятком використання антибіотиків, можна застосовувати кортикостероїди.

Як не допустити виникнення

Убезпечити собаку від захворювання можна лише одним надійним способом – своєчасною вакцинацією та подальшими ревакцинаціями у рекомендованому віці. Навіть якщо інфекція набуде нової форми, вакцина полегшить перебіг захворювання. Вакцинацію проти собачого грипу рекомендується здійснювати щороку.

Крім того, краще уникати місць масового скупчення собак, де тварини можуть близько контактувати один з одним, особливо якщо випадки зараження вже з`явилися у вашій місцевості. Ну і, природно, вихованцю необхідні оптимальні умови утримання та правильний догляд. А ще ваше кохання та турбота.